Тілесні блоки. Психосоматика
У прадавній медицині Аюрведі сказано, що утримуватись від почуттів - значить шкодити своєму здоров'ю. Спробуємо розібратися, який тут зв'язок.
Усім відомо, що горе викликає потік сліз. І багато хто знає, що можна зробити, щоб не заплакати: стиснути зуби міцніше, напружити м'язи навколо очей, і дихати якомога менш глибоко. Поверхневе дихання пригальмовує будь-які почуття взагалі. Повна зупинка дихання, очевидно, призведе до того, що людина незабаром вже нічого не відчуватиме. Проте, зіткнення з нестерпними почуттями нерідко викликає труднощі, а то і відчутну за часом зупинку дихання: про це так і кажуть: «перехопило подих від відчаю / переляку / жаху / і т.п.»
Подібне напруження покликане захистити людину від емоцій і почуттів, які вона вважає для себе нестерпними або недозволеними. Ці почуття часто залишаються неназваними і невпізнаними, і, звісно непережитими. Та області тіла, які виявилися напруженими для того, щоб не дати почуттям вирватися на волю, теж позбавляються тонкої чутливості, стають нездатними переживати задоволення.
Якщо людина блокує переживання почуттів один раз, то, ймовірно, це не залишить жодного сліду на її зовнішності. Але якщо робити таке з самого дитинства, раз по раз, коли якесь із напружень виявляється звичним для психіки, тоді в дорослому віці його можна буде побачити буквально неозброєним оком.
Звично напружені жовна на вилицях - це ціна за те, що «хлопчики не плачуть». Напружені плечі, затягнута в них шия - це спроба приховати від себе самого і не відчувати свій страх. Напружений живіт і заблоковані стегна - плата за можливість не відчувати сексуальне збудження. Ну і так далі.
Найчастіше подібні тілесні блоки виникають ще в дитинстві, коли свідомі можливості переживання почуттів дитиною ще слабкі. Це позначається на розвитку тіла і виникає так званий «м'язовий панцир». Такий стан і є тим самим механізмом, який в підсумку може призвести до психосоматичних розладів.
Спочатку розвитку блок розпізнається тілом як абсолютно чужорідна структура. Людина відчуває дискомфорт, спазм або біль, при тому розрізняє межі блоку. Та на якомусь етапі блок із стороннього стає симбіонтом і людина перестає його відчувати. Таким чином відбувається витіснення події або звикання до неї. Так ми звикаємо до бставин, особистого характеру, звикаємо до нестерпних ситуацій у стосунках і т.д. За блоком такого роду може стояти страх або риса характеру, яку людина помічає за собою, розцінює як негативну, але нічого не міняє. У тілі такі блоки відчуваються як звичне слабопроявлене напруження, що постійно нагадує про себе.
Якщо після психотравми людина виробляє переконання або ставлення, яке в подальшому буде впливати на все її життя, з часом блоки вбудовуються в систему особистості.
Блоки безпосередньо пов'язані з характером дій і характером реагування, тобто блоки з'являються там, де сталося блокування імпульсу. Так, якщо людина хотіла висловитися, але не висловилася, з'явиться специфічне напруження в шиї, гортані, нижній щелепі, вилицях, навкологубній ділянці і губах.
Якщо людина хотіла заплакати і не заплакала, напружаться лоб, вилиці, напруження пошириться на носогубні складки, ділянку навколо очей і стисне грудну клітку.
Якщо людина хотіла відмовитися від якоїсь справи, але не відмовилися, «заниють» плечі і нагадає про себе живіт.
В результаті отримання першого негативного досвіду стримування або переживання з'являється напруження, на яке буде накладатися новий шар напруження всі наступні рази, коли людина буде відчувати те ж саме. Таким чином, блок найбільше схожий на багатошаровий пиріг, де кожен наступний шар пов'язаний з проблемою, аналогічною попередній.