Класика жанру

Якщо говорити саме про класичний масаж, то слід відмітити, що як окрема техніка, він почав формуватись на початку минулого століття. До цього користувались шведською технікою, котра виявилась не достатньо ефективною при певних задачах. Чимало радянських авторів поклали початок в зародження такого популярного на сьогоднішній день класичного масажу. Тепер його застосовують як у медицині, так і в спортивній сфері. Навіть в педіатрії масаж базується на класичній схемі.

В класичному масажі достатньо велика кількість прийомів і це ще не межа – щоразу виникають нові - авторські, «вдосконалені», хоч жодної вагомої потреби в цьому немає. Аніж змінювати вже сформовану техніку, ускладнюючи її для широкого розуміння, натомість краще розвивати вже встановлену.

Автори класичного масажу пропонують диференційоване використання 4 основних прийомів: погладжування, розтирання, розминання і вібрація. При чому, ці прийоми повинні проводитись в чіткій послідовності і на кожен прийом відводиться певний відрізок часу з урахуванням клінічної картини. Такі вітчизняні автори, як А.Ф. Вербов (1958) та Л.А. Кунічєв (1979) зауважують, що кожен попередній прийом є підготовчим для наступного. Так погладжування є підготовкою до розтирання, розтирання - до розминання. В кінці сеансу оптимальний прийом вібрації.

У Школі масажних технологій «Остнова» можна пройти навчання класичного масажу від «А» до «Я», навчитись його застосовувати в програмах по збереженню здоров’я, антицелюлітних, антистресових та очисних програмах.